Выпуск №82 (Facebook)

Бюджет небайдужості

“Учасницький бюджет — це вимога часу. Як Фейсбук чи Твіттер”, —

Ганна Гронкевич-Вальц, президентка Варшави

На 25 році житті приходить розуміння, що на зміну революції має неодмінно прийти еволюційний розвиток і самовдосконалення. Потрібно братися за дедалі складніші завдання, освоювати все ефективніший інструментарій та вчитися у найкращих, щоб самій досягти успіху. Особливо, якщо альтернатива — залежність і приниження. Особливо, якщо ти величезна країна в центрі Європи. Партисипативний, партиципативний бюджет або ж простіше — громадський бюджет — бюджет участі — один із тих секретних інгридієнтів успішних західних демократій. І що вкрай цінно — не забавка для купки депутатів, юристів та економістів. В цю гру можна грати всім містом, не маючи жодної підготовки, але отримуючи купу задоволення і користі. Що ж таке бюджет участі, і чи приживеться він на українському грунті, проаналізуємо разом.

 

Вміння володіти

Чи не найбільшим викликом для країни, що виходить з радянського каматозу — це знову віднайти здатність володіти. Спільна, колективна річ зазвичай нічия, і тому нікому не потрібна. Ніхто не має жодних спогадів, жодної емоційної прив’язки. Всім байдуже. Як із закинутим під лавку в дитячому садочку зайцем з відірваним вухом. Як з містом, де громадяни ламають лавки, крадуть скульптурні композиції та плюють на асфальт. Такого не можна зробити в просторі, який за замовчуванням вважаєш своїм. Спробуйте хоч раз зранку пройтися власним містом не як турист, прибулець, а як господар, відчуваючи його з кожним кроком. Це ваше рідне місто, іншого такого ніколи не буде. Ви тут живете, виховуєте дітей. Тут найкрасивіші світанки і найнахабніші водії маршруток в світі. Воно дало вам роботу і друзів. Воно таке дивне, не завжди логічне, але прекрасне. У вашій поставі одразу з’явиться щось від шерифа Дикого Заходу. Якщо тепер на шляху вам стрінеться людина, що плює насіння прямо на підлогу, і вам захочеться вчинити з нею так само, як з котом, що зранку зіпсував улюблені капці. Вітаю, вам не байдуже. Приблизно з таких відчуттів народжується бюджет участі.

Шматок пирога

Учасницьке, партисипативне або ж партиципаторне бюджетування — це механізм, що дозволяє мешканцям міста самим вирішувати, на що виділяти частину бюджетних коштів. За цієї схеми лишаються обов’язкові статті бюджету, яким і надалі опікуються депутати. І лише невелика частина відходить під відповідальність громади. Наприклад, в містах Лодзь та Варшаві частка бюджету участі — 1%, але навіть маючи в розпорядженні такі кошти, можна зробити дуже багато. Абсолютний рекорд — Париж, міська французька влада не боїться довірити своїм громадянам 7% бюджету “свята, яке завжди з тобою”. Є й інший шлях — кожен мешканець может одразу перерахувати 1% свого податку на доходи фізичних осіб на рахунок громадської організації, щоб підтримати ініціативу, яка йому сподобалася. Або 5%, або 7%, як домовляться. Таким чином, громадяни напряму фінансують проекти, місто не втручається. Таким чином, вони не просто дають пожертву жебракові, а інвестують у власне майбутнє, власний життєвий простір і простір своїх дітей.

 

Довіра перш за все

Але, щоб до вас прийшли інвестори, ви маєте забезпечити прозорість процедур і детальну звітність. Навіть якщо мова про мешканців вашого міста. Принцип громадського бюджету практикують у всьому світі: більш ніж 1200 міст на всіх континентах: від бразильського містечка Порту Алегрі, де вперше додумалися до такого ноу-хау, до окремих міст Російської федерації, де попри диктатуру та інформаційну блокаду, примудряються впроваджувати поодинокі цивілізовані, прогресивні новації. Але Україні свій досвід турботливо передають безпосередньо поляки в рамках польсько-української фундації співпраці ПАУСІ за програмою «Партиципаторний бюджет – можливості для підвищення громадської активності і встановлення належного партнерства з органами влади». То якими мають бути правила, щоб за ними захотіло грати місто?

 

Брейншторм

На першому етапі в різних районах міста організовують широкі публічні обговорення проблем та потреб міста, такий собі брейншторм. За результатами якого виокремлюють ключові теми, напрямки. На цьому етапі дуже важливими є три моменти. По-перше, широка інформаційна кампанія, якомога більше людей мають дізнатися про можливість висловити власну думку, та як саме це зробити. Ми не закритий гурток за інтересами, нас цікавить думка усіх, з ким нам жити поруч ще багато років. По-друге, дуже цінним є сам факт комунікації між місцевою владою та місцевими мешканцями. Мешканці розуміють, що їх думка має значення, вони можуть впливати на хід подій, та є повноцінними учасниками діалогу про власне майбутнє. І по-третє, слід усвідомити, що тут не може бути дрібних чи неважливих проектів. Бюджет участі — саме той випадок, коли потрібно згадати про притулки для тварин, велодоріжки та тренажери в парках. Цим не нагодуєш усіх голодних у світі, і не побудуєш фортифікаційне укріплення навколо Києва, але такі речі роблять місто середовищем, в якому хочеться жити, а не виживати. В результаті масових публічних дебатів формується суспільний договір про пріоритети цього року та обираються делегати, які увійдуть до складу робочої групи і візбмуть на себе весь організаційний процес.

 

Спільнокошт

На другому етапі влада озвучує, яка сума припадає на частку громадського бюджету. Далі всі громадські організації, ініціативи чи просто небайдужі громадяни подають на конкурс власні проекти. Проекти мають бути легальні, громадські і профінансовані бюджетними коштами. В ході представники робочої групи, до якої входять попередньо обрані делегати від громадськості, експертів та міських чиновників, допомагає правильно сформувати заявку, консультують, що скільки коштує, адже в заявці має бути вказана необхідна сума. Як саме подати проекти — це вже деталі: оформити заяку онлйан чи відправити поштою на адресу райадміністрації. Найголовніше — коли люди бачать, що кошти в бюджеті не абстрактні спільні, державні, а їх і їхніх сусідів, друзів, батьків, і ці кошти можна спрямувати на реальні потреби, це породжує відповідальність. Далі робоча група перевіряє заявки на відповідність формальним критеріям і належним чином їх оформлює. Якщо до якихось проектів є запитання чи уточнення, звертається до автора ініціативи та роз’ясненням чи висловлює рекомендації. Паралельно проводяться презентації та дискусії за проектами в різних куточках міста. Люди знайомляться між собою та вчаться домовлятися. І лише після обговорення група відправляє всі проекти на публічне, прозоре та відкрите голосування. Опитування можуть проводитися як в онлайн, так і в оффлайн-режимі і лише мешканцям міста. Чи багато людей прийде проголосувати? Не обов’язково. Але так само, як 1% бюджету може втілити багато успішних та потрібних проектів. там само активна меншість може стати ядром перетворень в місті, агентами змін, які задаватимуть темп всім іншим.

 

Саморелізація

Коли голосування відбулося, проекти відібрані: 2 масштабних чи 20 дрібніших, кошти на їх реалізацію закладаються до місцевого бюджету. Далі формально проект бюджету мають підтримати депутати місцевої ради. І хоча партиципаторний бюджет не наділений формальною владою, навряд чи депутати наважаться проігнорувати осмислений волевияв громадян. Кошти не виводяться з бюджету, а перерозподіляються, враховуючи напряму потреби місцевих мешканців, як повноправних партнерів, а не прохачів. Далі стартує етап реалізації, процес на кожному етапі проходить прискіпливий моніторинг. Після того, як проекти втілюються в життя, робоча група проводить оцінювання результатів. Планування кожного річного бюджету участі починається з аналізу та оцінювання минулорічного бюджету. Якщо це, звісно, не разова PR-акція, а принципово новий вид співпраці між владою та громадянами. Результат породжує довіру. Більше немає сенсу нарікати на місцеву владу, мера чи депутатів, адже відповідальність розподіляється між усіма сторонами. Громадяни розуміють, що мер міста не може і не має самотужки класти велодоріжки чи вкручувати лампочки в під’їздах, це цілком можуть зробити самі мешканці.

 

What about Ukraine?

В Україні програма партисипативного бюджетування запущена в трьох пілотних містах — Чернігові, Чекасах та Полтаві. Про результати поки говорити зарано, але ми переконані, що все рано чи пізно вдасться. В невеличкому селі Бобриця Київської області громадські активісти разом з місцевими мешканцями вже зараз на практиці проводять статегічні сесії, замовляють зовнішній аудит та планують бюджет села на наступний рік.

Щоб передати відчуття людини, яка формує бюджет участі, уявіть підлітка, якийбільше не має випрошувати гроші в батьків,адже отримав першу зарплатню і може розпоряджатися нею на власний розсуд. Це вимагає зрілості і відповідальності, проте дає можливість по-справжньому відчути себе господарем у власному місті, як у власному домі. Ласкаво просимо додому.

© Христина Морозова, ДемАльянс

 

 

Вопросы для обдумывания »

Цитаты »

 

Понравилась статья? Поставь Like и поделись с друзьями.

 

Comments

comments